«Україна переходить до нової фази бойових дій. Вони становлять для нас реальну загрозу». Російські ЗМІ про Україну

Як тільки не оспівують російські ЗМІ "взяття" Авдіївки. Ось і заступник голови Держдуми Петро Толстой на сторінках "Парламентской газеты" заявляє, що "Авдіївка для противника - на кшталт Сталінграда". "Звичайно, попереду багато праці з викорчовування бандерівщини з російської землі. Але Авдіївка для ворога на кшталт Сталінграда - тепер йому дорога тільки на захід", - пафосно проголошує російський віце-спікер...

«Склалася така ситуація...»

Прокремлівська газета "Взгляд" зі шовіністом Толстим абсолютно згодна і впевнена, що "Росія зламала моральний дух ЗСУ в Авдіївці" і ніяк інакше.

Ось і якийсь московський "військовий кореспондент" Федір Громов підтакує газеті, що "втеча українських військових з Авдіївки - результат прорахунку військового керівництва Києва, і ця ганьба цілком ляже на їхні плечі".

Знавець фронту Громов повчає, що "навіть перекидання 3-ї окремої штурмової бригади ЗСУ не змогло виправити становище супротивника в Авдіївці": "У Києві, ймовірно, припускали за допомогою бойовиків із батальйону "Азов" здійснити контрудар із півночі Авдіївки, але ці плани були зірвані російськими військовими".

"На думку Громова, факт втечі військових у моменті навряд чи позначиться на моральному дусі інших солдатів, але однозначно матиме накопичувальний ефект. При цьому стан ЗСУ вже зараз залишає бажати кращого. Та ж 3-я ОШБр, за деякими даними, була не повністю укомплектована. Якщо вже там склалася така ситуація, то можна уявити, що відбувається в менш обласканих Києвом підрозділах", - переказує "Взгляд".

Цитує "Взгляд" і 67-річну Ларису Шеслер, яка втекла з України до Москви в 2014 році і фігурує в базі "Миротворця". Газета раніше представляла Шеслер "головою Союзу політемігрантів і політв'язнів України", але зараз чомусь називає вже скромно: "політолог".

"Психологічний надлом, який ми спостерігали в лавах ЗСУ в Авдіївці, - це наслідок довгострокової, упевненої і чітко вибудуваної тактики ЗС Росії. Я вважаю, що це одна з найуспішніших військових операцій, яка була проведена нами з початку СВО", - послужливо бреше Шеслер, яка ніколи не була військовим експертом.

"У цьому випадку об'єдналися і вміння використовувати всі військові засоби, і тактична майстерність, і кмітливість, проявлена під час штурму. Ми бачили довгу, наполегливу і кропітку роботу, а не просто якесь везіння або нібито боягузтво ЗСУ, які окопувалися в Авдіївці десять років", - малює Шеслер райдужні військові картинки, сидячи в Москві.

"Особливу роль зіграло, зокрема, озброєння, що використовується Росією. Застосування ФАБів (фугасних авіабомб - "ОстроВ") особливо серйозно надломило дух противника. Також не варто випускати з уваги той факт, що в Авдіївці довгий час не проводилася ротація особового складу ЗСУ. Люди банально втомилися, вони були виснажені, і сил на опір практично не залишалося", - міркує невійськова Шеслер.

"Окремо я б звернула увагу на перекидання в Авдіївку "Азова". На перший погляд може здатися, що вони мали полегшити стан справ угруповання ЗСУ. Однак самі військові прекрасно знають ціну цих бойовиків. Не виключаю, що "Азов" не повною мірою розумів, із чим йому доведеться зіткнутися в цьому випадку. Але щойно розстановка сил і реалії стали зрозумілими, вони одними з перших покинули місто", - звідкись усе знає "політолог" Шеслер.

"Багато військових експертів, зокрема українські, говорячи про роботу військового керівництва ЗСУ, оцінили її вкрай низько. Тому що реальний відступ відбувся пізніше, ніж це було необхідно робити. Наказ було віддано тоді, коли між частинами було втрачено зв'язок і управління, а моральний дух солдатів був на нулі. І все це стало результатом довгої і важкої роботи з боку наших військових", - із задоволенням підсумовує "знавець" Шеслер.

«Це диктує очевидну необхідність прикриття»

А ось відставний російський полковник, а нині "військовий експерт" Ігор Коротченко в коментарі на сторінках урядової "Российской газеты" оцінює поточну ситуацію в Україні досить стримано, наголошуючи, що "завжди треба готуватися до найгірших сценаріїв розвитку подій і мати під рукою засоби парирування загроз".

"Уже ні в кого не викликає сумніву той факт, що ЗСУ вичерпали свій наступальний потенціал. Плюс загалом відбулася деморалізація їхнього особового складу, посилена серйозною зачисткою вищого командного складу української армії. Як фінал - наказ, що надійшов на фронт із Києва, окопуватися, зводити лінії оборони і будь-яким шляхом утримувати наявні рубежі. Думаю, за цим послідує активніший перехід київського режиму до терористичних дій. З упором на використання для ударів по російській цивільній інфраструктурі різних типів далекобійної зброї - дронів, крилатих і балістичних ракет тощо", - попереджає Коротченко.

Він упевнений, що "противник не збирається сидіти за тими лініями оборони, які ЗСУ сьогодні займають". "Наступати, просуватися вперед вони вже не можуть. Тому ми зіткнемося з суто терористичними методами ведення війни. Київ і раніше цим займався. Але тепер такого роду діяльність набуде значно більших масштабів. Для нанесення терористичних ударів ЗСУ потрібна відповідна зброя. Думаю, у зв'язку з цим слід очікувати нарощування постачань на Україну різного роду засобів ураження морського і повітряного базування. Зокрема, з боку Великої Британії", - міркує відставний полковник.

Побоюється він й іншого: "Після вирішення в США питання про подальше фінансування київського режиму (не сумніваюся, що у Вашингтоні з його приводу досягнуть двопартійного консенсусу) Україна отримає нові партії ракет "Атакмс".

"Можна передбачити і передачу Києву за хитрою схемою британських ракет "Сторм Шедоу". Зараз Велика Британія веде активні переговори з Німеччиною, для того щоб отримати від них німецькі далекобійні ракети "Таурус". Посилати їх на Україну в Берліні поки що не хочуть. А продати союзникам із Лондона, можливо, погодяться. Тоді потік "Сторм Шедоу" до Києва, думаю, зросте. У принципі, не виключаю, що США зможуть протиснути і рішення ФРН про постачання в Україну самих "Таурусів"... Усе це диктує цілком очевидну необхідність прикриття як розгорнутих у зоні СВО угруповань військ, так і об'єктів у нашому ближньому і дальньому тилу. Нам треба обов'язково це зробити через ризик конвертації засобів ведення контрнаступу, що ще залишилися у ЗСУ, у засоби здійснення терористичних атак на Росію", - знову застерігає Коротченко.

"Загалом можна сказати, що зміна керівництва ЗСУ, що відбулася в Києві, чистка команди Залужного і висунення на перші позиції генералів, особисто відданих Зеленському, свідчать про перехід України до нової фази бойових дій. Вони становлять для Росії реальну загрозу. Упевнений, у Москві її бачать і розуміють. Завжди треба готуватися до найгірших сценаріїв розвитку подій. І мати під рукою відповідні засоби парирування загроз у разі їх реалізації", - підсумовує відставний полковник тоном, далеким від переможного оптимізму.

«Центральними гравцями стануть Росія і США»

Якийсь доктор економічних наук, професор Петербурзького університету Станіслав Ткаченко на сторінках газети "Известия" міркує про те, "чи варто очікувати початку переговорного процесу Росії та країн Заходу" і чи можливий у зв'язку з цим "демонтаж "українського проекту".

"Твердження про те, що всі військові конфлікти завершуються миром, далеко не завжди відповідає дійсності. Війни можуть також завершитися "гіршим миром", який лише перенесе зіткнення держав у майбутнє; або ж рішенням сторін знизити інтенсивність збройного протистояння, перевівши таким чином конфлікт із "гарячого" в "заморожений". Тому, звертаючись до нинішньої фази протистояння Росії та Заходу, слід уникати завищених і надмірно оптимістичних очікувань", - вказує економічний доктор.

За його версією, все просто і зрозуміло: "Видима світу і найбільш драматична частина цього конфлікту - СВО в Україні. Вона триває майже два роки, будучи при цьому лише епізодом масштабнішого процесу реструктуризації світоустрою, запущеного в 1991 році розпадом СРСР, а також реформами в Китаї, Індії та інших країнах. Ініціювавши цей процес, Вашингтон прагнув задушити своїх колишніх супротивників у Москві та інших світових столицях в обіймах "м'якої сили", замінивши традиційну дипломатію на публічну, а військове домінування - на фінансово-економічне... Тому відродження традиційної дипломатії - нетривіальне завдання сьогодення, без якого успішні переговори неможливі. Ціна питання тут вкрай велика, адже ми маємо справу з небаченою в історії проксі-війною, яку Захід веде проти Росії...".

Ну, звичайно ж, Ткаченко впевнений, що є "проксі-війна Заходу проти Росії", а ось війни в Україні немає. Зате, також переконаний доктор Ткаченко, "перевага Росії під час СВО стає дедалі помітнішою, а поставлені перед операцією цілі - досяжними".

"Демілітаризація України йде повним ходом: її збройні сили використовували наявні напередодні конфлікту озброєння і зараз не можуть обійтися без зовнішніх постачань; а потенціал оборонної промисловості практично повністю знищений ПКС Росії. Військові заводи України ще здатні ремонтувати військову техніку, але вже не можуть її виробляти. Якщо не зупинити конфлікт сьогодні, то у Києва не залишиться ні армії, ні оборонної промисловості для того, щоб цю армію озброїти. На Україні зростають антивоєнні настрої, формуючи фундамент майбутньої денацифікації та прийняття моделі постійного нейтралітету країни як оптимальної для цієї держави", - зарозуміло судить кремлівський економіст.

Він вважає, що "ймовірність початку переговорного процесу Росії та країн Заходу залишається значною".

І переказує свої фантазії з цього приводу: "Уже найближчими місяцями він може перейти до офіційного діалогу, де центральними гравцями стануть Росія і США... По-перше, оголошена Росією "нерукопожатність" Володимира Зеленського призведе до того, що від імені Києва на переговорах буде виступати міжнародний посередник, який викликає у Росії довіру. Йому належить переконати Київ у неминучості прийняття умов російського ультиматуму. Попереду на нас чекає демонтаж "українського проекту" Вашингтона. По-друге, це будуть переговори про новий світоустрій. Про Україну сторони говоритимуть рідко, вона стане розмінною монетою більш масштабного торгу. Немає сумнівів у тому, що США спробують залучити Росію до лав антикитайського фронту нової холодної війни, а наші дипломати відстоюватимуть багатополярну модель як єдино адекватну реаліям нового "світу без гегемона". По-третє, проголошені Росією в грудні 2021 року умови угод про гарантії безпеки зі США і НАТО знову опиняться на столі переговорів, саме навколо них точитимуться палкі дипломатичні баталії".

"Прийдешні переговори за підсумками української кризи відкривають рідкісну для дипломатії можливість обговорити й узгодити нову систему світоустрою без світової війни. Було б помилкою таку можливість не використати", - підсумовує мудрець Ткаченко.

«Більш вдалі родовища»

У газети "Московский комсомолец" пропав сон: якийсь "директор Інституту соціально-економічних досліджень Фінансового університету при уряді РФ" Олексій Зубець нашепотів, що "на Україні гинуть за американські родючі землі", і тепер "МК" вимагає відповіді, "що ж найбільше цікавить Європу і США на цьому ринку?".

У розмові з "МК" Олексій Зубець переконує, що "основні ресурси, які можуть зацікавити західних партнерів, - це чорнозем і залізна руда".

"До того ж на Україні є поклади титанових руд, руд кольорових металів. Це не найбагатші поклади у світі, - зазначив економіст, - але в сумі вони коштують великих грошей. Також експерт зазначив, що багато українських ресурсів, передусім земля, вже перебувають під контролем західних компаній. Однак здебільшого - це приватна власність, а в заставу при виділенні допомоги проситимуть державну", - непрозоро натякає московський політолог.

Мабуть, для переконливості, він цитує дослідження чомусь не російського, а "Оклендського інституту в США, опублікованого в лютому 2023 року", згідно з яким "більше ніж 28% орних земель України належать українським олігархам та іноземним інвесторам - здебільшого, європейським і північноамериканським, а також суверенному фонду Саудівської Аравії".

"Що стосується залізної руди, то під час приєднання до Росії територій, на якій розташований Запорізький залізорудний комбінат (ЗЗРК), експорт залізної руди з України скоротився порівняно з попереднім роком майже на 60 відсотків. На Україні ж із великих родовищ залишився Криворізький залізорудний басейн. Зараз він постійно зазнає обстрілів. Є ще Єристівське родовище, але права на його розробку належать швейцарській компанії Ferrexpo. Інтерес у плані природних ресурсів становлять українські поклади урану, літію, титану. Що стосується титану, то для США це життєво важлива корисна копалина, яку використовують насамперед в авіакосмічній галузі, а також для створення вертольотів, танків і ракет великої дальності. Але більша частина виробництва титану сконцентрована в Китаї. Тому для США Україна - дуже важливе можливе джерело корисної копалини. Однак українські заводи, що переробляють видобуті ресурси, не володіють сучасними технологіями з переробки в цій сфері, тому значно поступаються китайському та російському титану. Інвестувати в ці заводи поки що не хочуть - занадто багато ризиків. До того ж, через СВО багато комбінатів зупинили видобуток", - риється в чужому майні "МК".

І продовжує: "Україна вже кілька років намагається залучити інвесторів, рекламуючи "найбільші в Європі запаси літію". Однак офіційно інформація про масштаби запасів цієї сировини засекречена. "Укрлітійвидобування" - єдина фірма, що має дозвіл на видобуток літію. Родовище розташоване в Кіровоградській області. Але проблема полягає в тому, що там видобуток літію через природні особливості буде в рази дорожчим. Більш вдалі родовища знаходяться на приєднаних Росією територіях".

"Загалом, питання про українські ресурси стикається з двома важливими факторами. По-перше, технологічна відсталість країни і небажання місцевої влади вкладатися в розвиток родовищ і переробних заводів через бойові дії. По-друге, той факт, що багато родовищ або перейшли Росії, або розташовані в місцях, близьких до лінії зіткнення. Варто зазначити, що Росія, за оцінками експертів, взяла під контроль українські родовища паливної сировини, металів та інших корисних копалин на $12,4 трлн. За оцінками дослідників, Україна втратила 63% родовищ вугілля, 11% - нафти, 20% - природного газу, 42% - металів і 33% - рідкоземельних металів. Але поки що на Україні ще є, чим поживитися. І західні партнери явно можуть бути зацікавлені в тому, щоб прибрати до рук різні природні ресурси. Але чи будуть вони готові до того, що більшу частину підприємств необхідно буде модернізувати і "відбивати" від Росії?", - по-хазяйськи підсумовує "МК".

Огляд підготував Михайло Карпенко, "ОстроВ"

Статті

Країна
22.11.2024
14:00

Українська металургія: вгору чи вниз?

При погіршенні ситуації на Донеччині через втрату джерел постачання коксівного вугілля виплавка сталі може скоротитися до 3-4 млн т. Мова про Покровськ.
Світ
21.11.2024
19:00

Політолог Костянтин Матвієнко: У РФ немає стратегічного запасу, щоб довго продовжувати війну. Вони викладають останні козирі

Ближче до ядерної війни ми не стали, це абсолютно однозначно. Я впевнений, що РФ не наважиться на ядерну ескалацію, що б ми не робили з далекобійними ракетами США та інших країн.
Країна
21.11.2024
18:00

«Рубіж» чи останній рубіж?

«Рубіж» - це справді межа можливостей Москви у конвенційній зброї. Тому йому краще щоб усі думали, що в РФ є така зброя і боялися, ніж знали це напевно. Тим більше, що кількість "Рубежів" може бути суто демонстраційною.
Всі статті